«Кам'яний корабель, калинова стріла
та невидимий маєток»

Ірина Пустиннікова

Дороги - своєрідні кровоносні судини туризму. Часто саме близькість/віддаленість туристичного об'єкту від траси визначає подальшу долю споруди. Бути чи не бути натовпам туристів - вирішує благенький асфальт або розбита ґрунтова дорога серед полів. Хоча іноді погана інфраструктура йде на користь новітнім колумбам, які мріють відкривати на теренах Вітчизни незвідані географічні скарби. Шукаєте поєднання чудової природи, середньовічного замку та унікального храму подалі від натоптаних туристських маршрутів - вирушайте в Сидорів на Тернопільщині!

Дорога (траса Р-117) веде з Гусятина - райцентру на сході Тернопільської області - до селищ Пробіжна та Колиндяни. Важливо не проґавити перший поворот ліворуч після села Суходіл. Вказівник на Сидорів є, але роздивитися його заважають кущі на узбіччі. Далі - кілька кілометрів не найкращим гостинцем повз компресорну станцію, гордість району. Добре, якщо є власний транспорт, а немає - теж не біда, відстань неважко подолати й пішки: дзвіниці костелу видно вже з траси Р-117. Спочатку минаємо старий цвинтар, потім греко-католицьку церкву, і лише за нею перед очима подорожнього постає дивовижна панорама: зліва підносяться в небо дві вежі барокового костелу, а праворуч, на сусідньому пагорбі, пливе крізь час та кукурудзу з сусідніх городів замок-корабель.
Замок кличе, зове до себе, не підкоритися бажанню підійти до старих стін неможливо. Акцент на слові "підійти": машину доведеться-таки залишити поблизу домініканської святині, все одно поки що від неї жодної користі. Під замкові стіни треба йти пішки вузенькою стежиною, що звивається вниз від каплички біля костелу. Тут над маленькою річечкою Слобідкою, притокою теж невеликого Суходолу, здіймається сірий замок-корабель з каменю-пісковика. Знизу, з-під фортеці, ілюзія ще переконливіша: трикутна сторожова башта нависає над пагорбом, наче ніс велетенського судна.
Форпосту такої незвичної форми в Україні більше нема - дві довгі оборонні стіни сходяться під гострим кутом. При довжині 178 метрів споруда має лише 30 метрів впоперек у найширшому місці. Місце для укріплення вибрано вдало: замок височіє над селом на своєму плато-постаменті, річка оперізує його з трьох боків. Колись "морські" асоціації підкріплювалися ще й штучно підвищеними водами Суходолу, які утворювали навколо замку стави та мочари, підсилюючи обороноздатність.
Сам ландшафт підказав польському магнату Мартину Калиновському (1605-1652 роки), польному гетьману та чернігівському воєводі, план замку. Спорудили фортецю, ймовірно, близько 1640 року на околиці села, поблизу лісу. З єдиного "приступного" боку замку, де Слобідка робить петлю, замок укріпили найкраще: тут колись здіймалися неприступні бастіони. Однак саме найукріпленіша південно-східна частина замку зараз повністю зруйнована. Натомість непогано збереглася північно-західна сторона фортеці.

Лікарський кабінет під пальмою

Христина Дорожовець

Після нашумілої прем'єри фільму "2012", сюжет якого обігрує пророцтва індіанців майя, пожвавився загальний інтерес до культури древніх цивілізацій на території Америки. Але відставмо вбік художньо-виражальні засоби сучасного кіно і звернімося до історії.

 Майя створили єдину на континенті ієрогліфічну писемність, досягли висот у математиці, архітектурі, астрономії. Ацтеки, держава яких проіснувала менше ста років, користувалися двадцятиричною системою числення, сонячним календарем, знали піктографічну (рисункову писемність). Інки стали досконалими майстрами будівельної справи, гончарства, робіт по золоту, міді та бронзі, вони вели рахунок і письмо за допомогою системи вузлів та піктографії. Крім того, усі ці народи володіли настільки ґрунтовними медичними знаннями, що наука визнає: медицину великих цивілізацій доколумбової Америки без перебільшення можна зіставляти з медициною Древньої Греції і Древнього Риму. І хтозна чи в мистецтві лікування рабовласницька Америка не дала фори феодальній Європі.